Скарлатина — гостре інфекційне захворювання із групи  стрептококових інфекцій , яке характеризується поєднанням загальної інтоксикації, лихоманки гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки, запаленням мигдалин та дрібноточковим висипом. Інтоксикаційний синдром супроводжується загальною слабкістю, підняттям температури, порушенням сну, травлення.

 

Особливості епідеміології захворювання.
Найчастіше хворіють діти у віці 1-9 років. Після одужання в них формується пожиттєвий імунітет. Повторні випадки захворювання спостерігаються рідко (2-4%). Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes). Кількість хворих збільшується в холодний період року, для якого характерним є скупчення дітей в приміщеннях.

Джерело інфекції — хвора людина чи бактеріоносій стрептокока. Носіями цієї інфекції є близько 20% здорових людей, в тому числі дітей. Багато носіїв можуть поширювати збудника захворювання тривалий час: від кількох місяців до одного року. Найбільшу небезпеку як джерел інфекції становлять випадки невираженого перебігу захворювання , а також від людей з назофарингітом і стрептококовою ангіною.

Шлях передавання — повітряно-краплинний. Краплі формуються під час кашлю, чхання і навіть розмови хворого. Вони розлітаються на 0,5–1,5 м від інфікованої людини. «Вхідними воротами» інфекції є ротоглоткові мигдалики. Збудник інфекції потрапляє на слизову оболонку, і невдовзі запускається запальний процес в носоглотці. Стрептокок виробляє скарлатинозний токсин. Він потрапляє в кров, руйнуючи еритроцити і викликаючи інтоксикацію організму. Через це у всіх органах, на шкірі та слизовій оболонці дрібні судини розширюються, що призводить до висипань.

 

Інкубаційний період недуги триває від 1 до 12 днів, частіше 2–7 днів. Інфікована людина становить небезпеку для оточення протягом 15-20 діб після появи перших ознак.

Прояви захворювання. 

У більшості випадків скарлатина починається раптово. Розвивається ангіна, на мигдалинах можливий біло-жовтий наліт. Язик спочатку має біле нашарування, але після 2-3 днів починає очищатися з кінчика і до 4-го дня стає яскраво-червоним, з виокремленими сосочками — так званий малиновий язик. Зазвичай через добу після початку захворювання на шкірі хворого виникає характерний висип. На рожевому тлі видно дрібні цятки, яскраво-рожеві або червоні, нерідко вони сверблять. Головним симптомом скарлатини є висип. Він з'являється на 1-2 день хвороби. Найбільше висип сконцентрований на згинальних поверхнях кінцівок, природних складках, передній і боковій поверхні шиї, боковій поверхні тулуба, животі. Висипка відсутня на носогубному трикутнику (симптом Філатова).

Висип триває від 2 до 6 днів, потім блідне і покривається дрібними лусочками, а на кінцівках, особливо кистях і стопах, великими пластами. Стрептококовий токсин згубно впливає на зовнішній шар шкіри – епідерміс, тому шкіра сильно лущиться. Що яскравішим і ряснішим був висип, то більше виражене лущення. У середньому лущення триває 2-3 тижні.

 

Форми перебігу.
Захворювання може мати легкий, середній чи важкий перебіг. За легкої форми симптоми інтоксикації організму слабо виражені, блювота відсутня, ангіна незначна (має катаральний характер). Висип типовий, інколи блідий.

 

Під час середньоважкої форми всі описані симптоми скарлатини виражені сильніше. Температура підвищується до 39 °С. Ускладнення зустрічаються частіше, ніж за легкої форми.

У разі важкої токсичної форми початок хвороби супроводжують висока температура, блювота, інколи діарея, виражені симптоми ураження центральної нервової системи. Можливі запаморочення, набряк мозку і навіть розвиток коми.

Раніше скарлатину вважали серйозною дитячою інфекцією, але лікування антибіотиками зробило її менш загрозливою. Важливо! своєчасно розпочати лікування, що є головним у профілактиці можливих ускладнень та віддалених наслідків.

Антибіотики призначаються лише лікарем , тільки після встановлення діагнозу. Адже існує низка інших інфекційних захворювань, які супроводжуються схожою висипкою, такі як краснуха, кір, вітряна віспа.

Ускладнення.
Дитячі хвороби й недитячі ускладнення — саме так можна сказати про скарлатину. Завдяки застосуванню антибіотиків такі ранні ускладнення, як сепсис, гнійний лімфаденіт, аденофлегмона чи мастоїдит зустрічаються дуже рідко. Вони мають місце у дітей з послабленим імунітетом. Небезпечні ускладнення, пов’язані з невчасним початком лікування та недотриманням рекомендацій лікаря.

Також можуть спостерігатись синусит (запалення колоносових пазух) та отит (ураження вуха).

 

До пізніх ускладнень відносять міокардит і нефрит. Вони є результатом інфекційно-алергічного процесу, коли власні тканини уражаються виробленими антитілами до стрептокока.

Міокардит проявляється у відновлювальний період. У дитини спостерігається незначне підвищення температури тіла, слабкість, тахікардія, лабільний пульс. Тиск знижується, а на кардіограмі можна побачити порушення серцевого ритму.

Нефрит виникає на 12-16 день від початку хвороби. Часто він не має жодних симптомів, визначаються тільки лабораторні зміни у сечі та крові.

Іноді в процес залучаються суглоби. Це ускладнення характерне більше для хлопчиків. Артрит або синовіт виникають через два тижні після одужання. Дитина скаржиться на біль у суглобах і почервоніння шкіри над ними.

Особливу увагу батькам потрібно звернути на віддалені наслідки скарлатини. До них відносять гломерулонефрит, ревматичну хворобу серця та хорею Сіденгама. Тут також має місце аутоімунне запалення.

 

Профілактика скарлатини:
Наразі вакцини від скарлатини немає. Профілактика захворювання полягає у ранньому виявленні та ізоляції джерела інфекції. Хворим на скарлатину слід перебувати в ізоляції 10 днів, якщо перебіг захворювання легкий і без ускладнень + 12 днів їм не можна відвідувати місця великого скупчення людей:
школи, офіси тощо. Тож ізоляція триває мінімум до 3 тижнів.

До загальних профілактичних заходів належать:

• Збалансоване харчування багате на вітаміни та необхідні мінерали;
• щоденне провітрювання та вологе прибирання приміщення в якому перебувають діти і дорослі;
• дотримання особистої гігієни, регулярне миття рук з милом;
• заняття спортом та загартовування;
• лікування хронічних захворювань (отитів, синуситів, тонзилітів).

 

В дитячих організованих колективах, освітніх закладах рекомендується посилення загального протиепідемічного режиму, проведення вологогоприбирання із застосуванням дезінфекційних засобів, обробки іграшок, предметів побуту, посуду, дотриманням дітьми правил особистої гігієни.

Обов’язковим є щоденний медичний огляд дітей під час вранішнього прийому в закладах дошкільної освіти, не допуск дітей із проявами захворювання у заклад.

У класах контактні із хворим діти мають щоденно оглядатись медичним працівником з фіксацією даних в журнал оглядів під час карантину.