Як виховати патріота в сім'ї
Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних - це дуже важливо, для інших - нічого особливого, треті - поняття не мають, про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов'язковим бути самому патріотом, і так само виховати своїх дітей.
Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім'ї.
Але з чого почати? Існує кілька рекомендацій, які допоможуть знайти відповідь на питання як виховати патріота в сім'ї.
Ми живемо в найкращій країні.
Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом, не кажіть при ній погано про ту країну, де ви живете. Адже Батьківщину, як і батьків, не вибирають. І повірте, як би вам не здавалося, що десь краще, це не зовсім правда. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Всі хочуть, щоб про них думали тільки добре. Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщину, говоріть більше позитивного. Але в той же час не сильно прикрашайте ситуацію, вчіть дитину бути ще й реалістом .
Обов'язково подорожуйте.
Не потрібно відразу їхати за кордон, і в рідній країні є маса місць, від яких просто дух захоплює. Та й напевно ви ще не встигли скрізь побувати. Показуйте дитині на наочності всю красу і захоплюючу історію рідного краю. Пам'ятайте, що скоро ваша дитина стане зовсім дорослою, і зможе самостійно робити свої, вже дорослі висновки, і мати власну думку. І якщо з дитинства закласти маленьке зернятко патріотизму, воно потім зможе прорости.
Культурний розвиток дитини.
Нехай вам абсолютно комфортно на улюбленому дивані, і не хочеться нічого окрім як чашечки чаю і подивитися телевізор - вставайте і йдіть з дитиною в музей, на виставку, в ляльковий театр, на дитячий концерт. Культурний розвиток дитини з ранніх років є невід'ємною частиною зародження почуття патріотизму. Якщо ви разом відвідували такі заходи з раннього дитинства, то є велика гарантія того, що і далі, вже в більш старшому віці у дитини буде інтерес продовжувати такі відвідування. Пам'ятайте, що зараз головним прикладом для наслідування є ви, так що не робіть так, що б потім було прикро за втрачену можливість.
Більше позитиву.
Діти дуже чутливі до емоційного стану їх батьків. Якщо вам погано, то дитині теж буде не по собі. Тому, як би в житті не траплялося, намагайтеся налаштовувати себе на позитивну хвилю. Знаходьте позитив у будь-яких діях. Так ви не лише уникнете песимістичного настрою дитини, але так же навчите її легше справлятися з проблемами, не опускати руки ні за якої ситуації, і так само завжди знаходити чому радіти. Виховати патріота неможливо в атмосфері вічної проблеми, поганого настрою і відсутності віри в майбутнє.
Підтримуйте свою дитину.
При бажанні виховати патріота в сім'ї, головне підтримка . І мова йде про всебічну підтримку . Прагнення до патріотизму повинно бути не тільки у вас, але і у вашого близького оточення. Живучи в такій атмосфері, дитина в майбутньому буде намагатися відтворити її вже в своїй сім'ї. Так само підтримуйте свого малюка в його поглядах, захопленнях, інтересах. Хваліть за успіхи і правильно зроблені висновки з скоєних вчинків чи проступків. Пояснюйте дитині, чому ви поступаєте по відношенню до нього або іншої людини саме так, а не інакше, і просіть, що б він аргументував свої вчинки так само. Навіть якщо ви не бачите перспективи, все одно намагайтеся проявити свою віру в дитину. І раптом у нього дійсно все вийде. Такі відносини зроблять ваше спілкування більш близьким, дозволять заробити авторитет перед дитиною, а так само більше контролювати його дії.
Консультація для батьків.
«Використання фольклору в роботі з дітьми»
Слово фольклор - англійського походження, воно означає: народна мудрість, народне знання.
Історизм і народність - пріоритет фольклорного жанру.
Малі фольклорні форми: пісеньки, побрехеньки, загадки, казки, заклички, хороводи - несуть у собі етнічні характеристики; долучають нас до вічно юних категорій материнства і дитинства.
Цінність фольклору полягає в тому, що з його допомогою дорослий легко встановлює з дитиною емоційний контакт, збагачує почуття і мову дитини, формує ставлення до навколишнього світу, тобто відіграє повноцінну роль у всебічному розвитку. Ласкавий говорок примовок, пісеньок викликає радість не тільки у малюка, але і у дорослого, що використовує образну мову народної поетичної творчості для вираження своєї турботи, ніжності, віри в дитину. Твори усної народної творчості мають величезне пізнавальне і виховне значення. Пісеньки, примовки, потішки, перші художні твори, які чує дитина, вимовлені дорослим короткі і ритмічні фрази, в яких дитина вловлює повторювані звуки («півник», «ладушки», «киця», «водичка») викликають у нього реакцію на художній твір. Інтонація голосу в одних випадках заспокоює його, в інших - бадьорить. Наприклад: колискові пісні надають заколисливий вплив, їх співають ласкавим, ніжним голосом, похитуючи ляльку Катю: «Баю, баю, баю-бай, ти, собачка, не лай, білолоба, не сковчи, мою доньку не буди». Для того, щоб легше і швидше діти запам'ятовували колискові пісеньки, їх потрібно обігрувати, тобто включати ті персонажі, про яких йдеться в пісеньці (про собачку). Запам'ятавши колискову, діти легко переносять пісеньку в повсякденну гру («Сім'я», «Дитячий садок», «Дочки - матері»). Планомірна робота з дітьми по заучуванню українських народних пісеньок починається з другої молодшої групи.
Знайомство з потішками треба починати з розповідання картинок, ілюстрацій, іграшок. Давши розглянути дітям іграшку, розповісти про персонажа потішки, про його особливості. Пояснити дітям значення нових слів, почутих у потішках; добре коли у дітей вже сформовано уявлення та вона називає тварину до потішки: «кицька», «кінь», «цап», «курочка», «котик», «коровушка» і т.д .
Використовувати дидактичні ігри «Дізнайся потішку» (за змістом картинки, треба згадати твори народної творчості). «Вгадай, з якої книжки (казки, потішки) прочитаний уривок?» Словесні ігри за мотивами народної творчості, наприклад: «про сороку» (читати потішку і нехай діти відібражають її зміст в діях). Потішка перетворюється на гру, захоплює дітей. Словесна гра «в подарунки» - діти дарують потішку один одному. Дидактичні вправи «Дізнайся і назви» - дістають з коробки іграшки або картинки по знайомих потішках). Настільно-друковані ігри за мотивами цих самих творів («парні картинки», «підбери таку ж картинку», «лото», «розрізні картинки»).
Можна проводити ігри - інсценівки, наприклад: «курочка - Рябушко на річку пішла».
«Живі картинки» - при читанні потішки «сорока-білобока" - всіх дітей ставлять один за одним і роздавати їм кашу; а самому останньому - ні! «А ти постій, от тобі горщик порожній!», тобто супроводжувати потішки дією.
Використовувати дидактичні ігри типу: «Заводні іграшки». Під час вмивання, причісування дітей потрібно обов'язково використовувати потішки: «Водичка», «Рости коса»; запам'ятавши, полюбивши потішку, діти переносять її в гру. Підбираючи потішку, вихователь повинен враховувати рівень розвитку дитини. Для малюків прості за своїм змістом, для старших - з більш складним змістом. Діти повинні не тільки добре читати потішку, а й уміти її обігрувати, тобто рухатися і говорити, як домашні та дикі тварини (наслідувати голос і рухи лисиці, зайця, ведмедя, котика, собачки), тобто в залежності від того, про кого потішка. Старші діти можуть обігравати потішку: «Тінь-тінь ...», влаштовувати «театр», де б усі діти могли спробувати себе в ролі будь-якого персонажу.
Більше використовувати потішок, прислів'їв, приказок під час прогулянки, звертаючи увагу на пору року і стан погоди, щоб прогулянка проходила більш емоційно і цікаво для дітей; де діти можуть повторювати голоси і рухи тварин і птахів.
На заняттях використовувати зачини, повтори, пісеньки - на початку, середині, наприкінці заняття - це робить заняття більш живим, емоційним, цікавим і корисним для дітей.
Фольклор дає прекрасні зразки української мови, наслідування яким дозволяє дитині успішніше опановувати рідну мову.
Прислів'я та приказки називають перлинами народної творчості; вони впливають не тільки на розум, але й на почуття людини; повчання, укладені в них, легко сприймаються і запам'ятовуються. Прислів'я та приказки образні, поетичні, наділені порівняннями. Прислів'я вихователю можно використовувати в будь-якій ситуації, збираючись на прогулянку (повільному Дані кажу: «Семеро одного не чекають», коли хтось неакуратно одягнувся можна сказати: «Поспішиш - людей насмішиш!"). під час прогулянок прислів'я допомагають дітям краще зрозуміти різні явища, події (книжка «Весна красна квітами» - про часи року). Багато прислів'їв і приказок про працю; знайомлячи з ними дітям потрібно пояснити їх зміст, щоб вони знали, в яких ситуаціях їх можна застосувати. Наприклад, дидактичні ігри: «Назви прислів'я по картинці», «Продовж прислів'я», «Хто більше назве прислів'їв на будь-яку тему».
Загадки - це корисна вправа для дитячого розуму. Вчити дітей відгадувати загадки можна так: на стіл виставляється декілька іграшок, для кожної підібрати загадку.
Діти швидко відгадують, тому що загадуємо предмет перед очима. Діти можуть самі спробувати загадати - придумати загадку про іграшку. Можна починати заняття з малювання загадкою, а діти відгадують, що вони будуть малювати чи ліпити. Використовуються загадки і на прогулянці:
«Білий, та не цукор. Ніг немає, а йде!».
Можна проводити ігри, які допоможуть поглибити та уточнити знання дітей про навколишній світ: «Хто і що це?», «Я загадаю, а ти відгадай». «Підкажи слово». Проводити можна вечора загадок з бабусею - загадкою.
Казки - являють собою особливу фольклорну форму, засновану на парадоксі реального і фантастичного. Казки краще розповідати, ніж читати. Знайомлячи дітей з казкою, вихователь повинен знати, що ж лежить в основі її змісту, з якою метою вона створена першим автором (чомусь навчити, здивувати або потішити).
Є три різновиди казки:
- побутові;
- чарівні;
-
казки про тварин.
Добре починати казку з приповідки: «Казка, казка, примовка ...». Після розповіді казки, дізнатися з допомогою питань, чи зрозуміли діти казку? Вносити відповідні іграшки, запитати: «Діти, з якої казки прийшли ці герої?» Конкурс малюнків, виробів за мотивами казок; вносити предмети ряджені, драматизація казок у грамзапису.